Усім батькам добре відомо, що маленькі діти люблять усе нове. Покажіть дитині щось, чого вона не бачила раніше, – і дитина потягнеться до цього предмета, захоче до нього доторкнутися або взяти в рот. Так вона пізнає навколишній світ.
Але щоб зрозуміти, як влаштований світ, одного почуття новизни дитині недостатньо. Американські психологи в результаті недавнього дослідження встановили, що несподівана інформація, яка суперечить уявленням дитини про світ (зокрема, її поняттям про вагу, щільність предметів тощо) сприяє більш ефективному навчанню.
У дослідженні взяли участь 110 немовлят віком 11 місяців. Психологи спробували з’ясувати, як несподівані ситуації, які суперечать розумінню дітьми навколишнього світу, впливають на отримання ними нових знань. Дослідники припустили, що діти з народження мають певні знання про те, як влаштований світ. Наприклад, вони розуміють, що предмет твердий, виходячи з того, що крізь нього не проходять інші предмети, чи знають, що коли кинути предмет, він упаде, а не зависне в повітрі.
Метою дослідників було поставити під сумнів ці знання дитини про навколишній світ. Вони котили м’яч у присутності дитини, при цьому використовуючи екран, що імітує стіну. Коли дослідник котив м’яч, одна група дітей бачила, як м’яч очікувано зупинився біля стіни. Інші діти бачили, як м’яч «прокотився крізь стіну» (тобто крізь екран). У цей же час видавався скрип. Поступово цей звук став асоціюватися в дітей з новою грою і з м’ячем. Діти в групі, яка зіштовхнулася з незвичайним явищем (м’яч прокотився крізь стіну) швидше навчилися асоціювати звук з предметом, ніж ті, які бачили звичну картину (м’яч зупинився біля стіни).
Щоб переконатися в тому, що діти дійсно сприймають нову інформацію, а не просто захопилися новою грою, дослідники повторили експеримент, у якому єдиною відмінністю від попереднього було те, що скрип був змінений на стук. У цьому випадку група дітей, яка бачила, як м’яч «проходить крізь стіну», також показувала кращі результати в сприйнятті нової інформації. Експеримент підтвердив гіпотезу про те, що діти дійсно встановлюють нові зв’язки та сприймають нову інформацію про навколишні об’єкти, а не просто виявляють інтерес до нового предмету.
Це підтверджують і інші експерименти психологів, у яких діти намагалися знайти пояснення явищам, що суперечать одне одному. Наприклад, коли кулі, здавалося, «проходили» крізь стіну, діти стукали по них, перевіряючи їх твердість. Коли предмети «зависали» в повітрі, діти кидали їх. Психологи прийшли до висновку: якби діти були просто зацікавлені новими предметами, їх дії не були б настільки конкретно спрямовані на те, щоб перевірити властивості, у яких діти засумнівалися.
Ці експерименти підтверджують ідею про те, що для ефективного навчання необхідно не тільки сприймати нову інформацію. Несподівана або суперечлива інформація допомагає дітям підтвердити або перевірити свої знання й пояснити події, які не вписуються в їх картину світу.
У зв’язку з результатами дослідження виникає питання про те, як їх можна використовувати в процесі навчання. Чи можуть вчителі та вихователі використовувати несподівані ситуації в процесі навчання? Психологи припускають, що такі методи ефективні і для навчання дітей старшого дошкільного віку, оскільки вони змушують їх переглядати своє розуміння навколишнього світу й отримувати нову інформацію.
