Незряча дитина в інклюзивному класі або що значить бачити серцем

В НМЦ інклюзивної освітиВ Інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся навчально-практичний семінар для педагогів м. Києва з питань роботи з незрячими дітьми, у тому числі в умовах інклюзивного класу. У заході також взяли участь студенти кафедри соціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини. Семінар проводила п.Оксана Потимко, керівник ресурсного центру освітньо – інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка», виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів».

 розрізняємо рукамиО.З.Потимко познайомила слухачів з особливостями аудіозапису книг у форматі DAISY, що забезпечує безліч додаткових можливостей. При цьому п.Оксана зазначила, що усі підручники, які містяться на сайті Міністерства освіти України, є недоступними для користування незрячими людьми, оскільки записані у форматі, що не дає змогу перекласти їх за допомогою звуку.

Усіх слухачів надзвичайно вразила розповідь п. Галини Ліщинської, вчителя-методиста Великолюбінської ЗОШ Городецького району Львівської області, у класі якої чотири роки навчалась незряча дівчинка Ангеліна. Як зазначила п.Галина, перед приходом Ангеліни до класу, вона ретельно готувалась – вивчила шрифт Брайля, проаналізувала навчальні програми для спеціального та загальноосвітнього навчального закладу, щоб з’ясувати різницю і забезпечити її. На запитання, як вона готувала дітей, п.Галина відповіла, що робила це власним прикладом – демонструвала, як спілкуватися з дівчинкою, як оберігати її від небезпечних ситуацій тощо.

після семінаруА скільки методичних матеріалів, виготовлених власними руками, привезла з собою вчителька! Це ще раз доводить, що особливе ставлення і бажання саморозвиватися, є такими ж важливими, як додаткові ресурси.

Наприкінці семінару мали змогу відчути себе на місці незрячих людей, попрактикуватися із розпізнаванням букв і малюнків і навіть вивчити деякі букви написані шрифтом Брайля.

Семінар дав можливість на собі відчути слова: «Просто коли темно, починаєш вигадувати кольори – колір шкільного дзвоника, колір гарячого чаю. Коли темно, бачиш серцем.»

Більше інформації про матеріали для незрячих дітей можна знайти на сайті www.openlife.lviv.ua.

 

Залишити відповідь